Поговоримо про здачу
: 16/02/2008
: Актуальна тема




Робити покупки в магазинах люблять всі. На те ми і заробляємо гроші, щоб їх потратити, придбавши необхідні для життя товари і продукти. З особливим настроєм заходимо ми в магазин, роздивляємось полиці і прилавки. Вирішуємо. Прикидаємо. Говоримо продавцеві, що потрібно. Потім виймаємо гаманець і розплачуємось. Отримуємо здачу. Стоп-кадр! Цікаве слово: здача. У великому тлумачному словнику В.Даля це слово пояснюється так: «Лишок грошей, що повертається при розрахунку». Грошей. Тобто, гривень і копійок. Чомусь в недригайлївських магазинах зараз не вистачає цих дзвінких монет. І продавець швиденько замість них дає вам сірники або іноді вам зовсім непотрібні цукерки, жуйки і т.д. Іноді навіть не запитуючи, чи потрібні тобі ці самі цукерки. Час бартеру давно минув. На роботі ми отримуємо зарплату купюрами, тож, мабуть, теж хочемо отримувати здачу грошима. Чи не так? Як ставляться до такої «здачі» жителі Недригайлова і району, пробував розібратися наш кореспондент.

Галина Миколаївна, покупець. Де діваються копійки, не знаю, але в наших магазинах їх постійно не вистачає. Нещодавно була в Києві, заходила в багато магазинів і в жодному з них мені на здачу не пропонували цукерок чи чогось іншого. Якось у розмові чула, що сплав, з якого виготовляють копійки, ціниться за кордоном, приміром у Польщі. Мабуть, туди їх і вивозять наші «комерсанти». Тому у нас копійок весь час бракує.

Тетяна, покупець. Зі мною трапилася просто комічна історія. Зайшла одного дня в магазин «Канцтовари» по бланки. У них не виявилось 30 копійок здачі, то дали мені набір закладок у книжки. У магазині навпроти дали резиночок для волосся. У магазині поряд, куди я зайшла по хліб, дали на здачу дві цукерки і жуйку за 10 копійок. Йдучи додому, я згадала, що не купила оцту, зайшла в найближчий магазин.Тут така ж сама ситуація: немає здачі. Щоб якось розійтися, продавщиця говорить: «Дайте мені тридцять копійок». Я виймаю з кишені закладки, цукерки, резиночки для волосся, жуйку і говорю: вибирайте собі, що вам подобається, це теж здача. Звісно, посміялися, але заплатити довелося. Я собі думаю: добре, що в мене вдома є дочка-школярочка, їй всю ту «здачу» віднесу, згодиться. А в кого немає дітей, нащо їм ті закладки, резиночки і т.д.?

Любов, покупець. Ви знаєте, а мене не обурює, що так дають здачу. Як коли ті ж самі сірники, цукерки, чи жуйки дуже доречні. У мене була така ситуація. Весь час забувала купити сірники, вже й в сусідок позичила. Йдучи додому зайшла в продуктовий магазин, продавець запропонувала на здачу сірники. Я дуже зраділа, бо згадала, що вдома їх немає, купила упаковку. Мене обурює інше: ставлення продавців до покупця. Не скажу, що погано обслуговують у всіх магазинах райцентру, але подекуди продавці так ставляться до покупців, що й заходити не хочеться. Я вже про обважування й не говорю. Це окрема тема.

Віктор, покупець. Я прошу, щоб не давали мені сірників, бо вдома в мене цих сірникових коробочок цілі штабелі, не знаю, куди їх дівати. Ні я, ні моя дружина не куримо. В одному магазині біля ближчого прилавка мені дали коробочку сірників, біля другого прилавка я придбав пляшку пива і в мене не вистачило копійок, я «розрахувався» тими сірниками, хоча продавець пробувала обурюватись, але все ж забрала.

Ірина, продавець. Я працюю продавцем вже четвертий рік. Повірте мені, інколи трапляються дуже принципові і вередливі покупці, які не йдуть на компроміс. Деколи справді немає здачі. От немає і все, ніде тих копійок не знайдеш. Просиш взяти носовичок - це завжди така потрібна річ, коштує 50 копійок. Дехто бере мовчки, а дехто впреться, хоч плач. Одного разу одна вимоглива клієнтка так допекла, бо не могла нічого вибрати на здачу в 50 копійок (давай їй здачу й квит!), що довела мене до того, що я розірвала гривню і віддала їй половину.

Раїса, покупець. А про мене нехай дають краще цукерки, ніж сірники. В мене вдома газова плита запалюється запальничкою, чоловік теж користується кишеньковою запальничкою. Мені сірники не потрібні, тож я завжди говорю, щоб давали цукерки. Поки дійду додому, поїм.

Людмила, покупець. Одного разу мені на здачу дали цукерки. Я відійшла, а тоді згадала, що забула купити майонез. Подала гроші, але не вистачало 15 копійок. Я вийняла з кишені ті ж самі цукерки і віддала продавщиці. Вона мовчки забрала. Мені здається, що самі господарі магазинів заставляють продавців «накидати» цукерки чи щось інше. Тут у них е якась хитрість, як обхитрити покупця. Тому одну цукерку, тому дві, так, дивись, кілограм за день і розійдеться. А копієчка до копієчки - вже і є сума. Я ще розумію, коли замість 5 копійокдають нормальну цукерку - «Барбарис», «Дюшес», «Рошен». А то вже зовсім совість втратили, дають цукерку завбільшки з нігтик. Хочеться щось сказати, але соромно, ще подумають, що ти скандальна чи дріб'язкова людина. А продавці на це і розраховують. У відомому в Недригайлові магазині мені винні були 50 копійок, замість них дали чотири «Пташки», приказуючи, що одна цукерка витягує на 8 копійок. Але ж, вибачте, це ж тільки 32 копійки! А решта? Зараз одвічний закон про те, що покупець завжди правий, на жаль, в недригайлівських магазинах не діє.

Чи законно діють господарі магазинів, даючи здачу різними товарами, ми запитали в обласній службі захисту прав споживача. Слухавку взяла заступник начальника Сумського обласного управління у справах захисту прав споживача М.Г. Глушко.

- Здача однозначно повинна видаватися монетою. В магазині ви замовляєте покупку і вам не мають права нав'язувати якісь інші товари, яких ви не замовляли. Вданому випадку цукерка, сірники, жуйки та інші товари, які ви не замовляли і ви не зобов'язані їх брати і за них платити. Коли ж виникає ситуація про нестачу копійок для здачі, продавець може в коректній формі запропонувати вам придбати ці товари. І за вами залишається право брати їх чи ні. У вашому районі немає служби, куди б покупець міг би звернутися за роз'язненнями чи допомогою у вирішенні проблем, пов'язаних з покупкою. Із питаннями щодо захисту прав Споживачів ви завжди можете звернутись в обласне управління по телефону 8-22-63-13-55.


Матеріал підготувала
Надія ЖИТНИК.

«Голос Посулля» 16 лютого 2008 року №14-15 (1832-1833)







Недригайлівський web портал
http://nedrigayliv.com.ua

URL :
http://nedrigayliv.com.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=59