«ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ТРИКУТНИК»
: 21/06/2007
: Справи редакційні


Одинадцять років тому за ініціативи лебединського редактора В.Г.Дацька і активної підтримки А.І.Копайгори з Липової Долини та І.М.Панасенко з Недригайлова було започатковано «Журналістський трикутник «Михайлівська цілина».

«ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ТРИКУТНИК» -
острівець спілкування, де розуміють
всіх і кожного

          Дружба – святе почуття. Скільки складено про неї віршів і пісень, скільки душевної рівноваги й морального задоволення приносить вона людині. Пам'ятаєте, в дитинстві ми співали: «Дружба верная не сломается, не расклеится от дождей и вьюг...». А ставши дорослими, розуміли: «...что наша нежность и наша дружба сильнее страсти, больше, чем любовь». І це точно так, бо навіть у застіллі перший тост – за зустріч, друга чарка – за друга, і лише третя за любов. Ці та інші прекрасні віршовані рядки приходили на думку під час недавньої чудової зустрічі старих, випробуваних часом, долею і політичними бурями друзів. Це колективи редакцій трьох сусідніх районів – Лебединського, Липоводолинського і Недригайлівського.

        Одинадцять років тому за ініціативи лебединського редактора В.Г.Дацька і активної підтримки А.І.Копайгори з Липової Долини та І.М.Панасенко з Недригайлова було започатковано «Журналістський трикутник «Михайлівська цілина». Прадавній степ, неораний з сивої давнини, знаходячись на кордоні трьох районів, торкається кожного з них своєю неповторністю, чарівністю, красою. Глибоко символічно, що саме він став центром єднання творчих колективів, які започаткували прекрасний творчий проект співдружності.

        Ми зустрічалися по роботі і в неформальній обстановці, їздили одне до одного в гості й приймали їх у себе, спілкувалися, вчилися і вчили, підтримували і вболівали, проймалися клопотами й радощами сусідів. Народна мудрість каже, що гарний сусід кращий від поганого родича. А для нас, недригайлівських журналістів, лебединські й липоводолинські колеги не тільки виявились гарними сусідами, а ще й стали добрими газетярськими родичами. Адже до них можна зателефонувати й пожалітись (або й поплакати!) в трубку, яка часом заміняє жилетку, а можна поділитись радістю перемог чи здобутків. Сторонні люди не стануть витрачати час і нерви на вислуховування й підбирання слів співчуття чи похвали. Так чинять лише добрі родичі, яким ви небайдужі, які зрозуміють, розрадять, підтримають і щиро порадіють з вами.

       Робота займає в кожного в житті особливе місце, якщо вона улюблена. А журналістику просто не можна не любити. Вона вимагає повної самовіддачі, тому з неї або йдуть відразу, або лишаються назавжди, захворівши журналістикою на все життя. Газетяр – не професія, це діагноз. До свого видання ми ставимося, як до нашої спільної дитини. Яка б вона не була невмивана, невитримана, нецікава й примітивна (як часом здається нашим недругам), а для нас все одно найкраща, бо ж вона – наша! Про неї хочеться говорити й говорити, як про кохану людину, перебираючи ще і ще раз намистинки слів, перлинки виразів. Ну, і з ким ми можемо безкінечно довго й надзвичайно детально говорити про нашу улюблену газету? З чоловіком чи дружиною? З дітьми? З батьками? Ні! Тільки з добрими друзями і родичами від журналістики! На корпоративних вечірках кажуть, що коли почали говорити про роботу, то вже пора розганяти. Якщо керуватися цим правилом, то «Журналістський трикутник» треба було розігнати з самого початку, тому що розмови про роботу в ньому становлять 99 процентів. І тільки 1 процент припадає на слова, що не стосуються газети, а саме: привітання, як справи? Нормально – і прощання.

     6 червня 2007 року журналісти трьох районів зустрілися в Лебедині і відвели душу по повній програмі. Тут уже 100% розмов точилися навколо газети. Широченний простір панорами чудового Лебединого озера, де Чайковський написав свій всесвітньовідомий балет, надзвичайно чисте прозоре повітря і цілюща природна вода, далека від великих промислових підприємств, створили атмосферу своєрідного раю на землі, коли всі проблеми відходять вдалеч, на душі стає легко і хочеться жити, щоб милуватися цією красою, яку нам щедро дарує Творець! І в цій неповторній аурі чистоти й світла поруч з тобою прекрасні люди – добрі душею, талановиті й завзяті, близькі тобі по духу і розуміючі півслова-півдумки. Таке спілкування дає стільки наснаги, оптимізму, надії, що це неймовірне щастя аж боїшся розхлюпати зі свого серця і жалкуєш, що воно таке невеличке і не може вмістити ще більше отого людського тепла й добра.

     Створений 11 років тому, «Журналістський трикутник» деякий час був заслаб, захитався від шалених політичних вітровіїв, потоншав від редакційного безгрошів'я, нахилився через вантаж газетних проблем. Але лебединський редактор В.Г.Дацько, який зіграв у цій справі «першу скрипку», не дав трикутнику розвалитися. Завдяки великому редакторському й життєвому досвіду, наполегливості й умінню ладити з людьми, Василь Григорович відстояв ідею. І разом з колегами А.І.Копайгорою та І.В.Скрипченком знову пустив цей корабель у цікаве плавання в обхід усіх скель і рифів. З величезним задоволенням журналісти трьох районів 6 червня зустріли звістку про нагородження В.Г.Дацька званням Заслужений журналіст України, яке йому вручив особисто Президент В.А.Ющенко. А підкрилки для високого старту крил Василя Григоровича забезпечили заступник редактора Н.М.Солодовник і весь колектив Лебединської міськрайонної газети.

     На свято до журналістів завітали з добрими словами і подарунками голова Лебединської РДА С.М.Грицай, голова районної ради О.Г.Пилипенко та Лебединський мер А.Г.Троян. Ці люди розуміють роль і місце преси, напрямки співпраці її з владою, ставляться до своєї газети з глибокою повагою. Липоводолинським і недригайлівським гостям вони приділили максимум уваги, так що ми не почувалися «бідними родичами» на цьому святі життя.

Господарі подбали про фотоілюстрацію народження й розвитку «Журналістського трикутника»: було підготовлено кілька стендів зі знімками наших спільних творчих зустрічей різних років. Це було дуже цікаво для молодих співробітників редакцій і дуже зворушливо для тих, хто був при витоках оригінального задуму: «Как молоды мы были...».

     Отож «Журналістський трикутник» відродився. Оновлений, він став свіжішим, актуальнішим, сучаснішим. Набувши рис комп'ютеризації та модернізації, не втратив житейської мудрості, поміркованості, гідності. Цей трикутник – наш острівець спілкування, єднання, натхнення на нелегкому шляху долання газетярських висот, наш прихисток втомленому, розрада самотньому, сцена талановитому, арена еквілібристу в творчості, компанія задоволеному життям. Це місце, де розуміють всіх і кожного.

Жанна АБАРОВСЬКА,
заступник редактора
газети «Голос Посулля».

По матеріалах газети
"Голос Посулля"






Недригайлівський web портал
http://nedrigayliv.com.ua

URL :
http://nedrigayliv.com.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=21